Сьогодні Білорусь для України фактично стала ворогом, хоча є одним з наших найближчих сусідів, з яким нас поєднує спільна історія і вікові теплі стосунки. Владу у цій державі захопила підступна й хитра особа – Олександр Лукашенко, і для того, щоб залишитись при ній, він готовий здати усю країну під управління росіянам.
Вже кілька років поспіль в Білорусі триває, так звана, «тиха анексія». Після створення Мінськом і Москвою Союзної держави в рамках ОДКБ, фактичне керівництво більшістю галузей життєдіяльності Білорусі здійснюється під диктовку з Кремля.
Тож для України, яка веде війну з Росією, її союзник – Білорусь, є таким самим ворогом, як і вона. Хоча у нас ще були певні сподівання, що Москва, здійснюючи проти нас агресію, свій наступ вестиме лише з напрямків україно-російського кордону чи тимчасово окупованого Криму. А українсько-білоруських майже 1100 кілометрів, вважались у нас дещо менш загрозливим напрямком, все ж таки територія суверенної держави Білорусь і там немає російських баз і військ (чи, принаймні, нас запевняла білоруська влада на чолі зі згаданим Лукашенком, що іноземні вояки у них лише на період спільних навчань – авт.).
Останні події в Білорусі, коли влада наказала перехопити іноземний цивільний літак з опозиційним журналістом, призвели до того, що майже увесь цивілізований світ засудив подібні дії і ввів певні політичні і соціальні обмеження проти країни. Чимало держав вислали білоруських дипломатів і закрили авіасполучення з Мінськом.
Олександр Лукашенко – особа яка самовільно захопила владу в Білорусі, ще тісніше почав спілкуватись із Кремлем. Кілька днів тому Лукашенко зустрічався в Сочі з російським президентом Владіміром Путіним і ця зустріч сам-на-сам тривала понад п’ять з половиною годин. Те, про що говорили між собою ці дві особи, в більшості залишається поки-що таємницею, проте кілька питань напряму стосувались і України.
Зокрема, після закриття авіасполучення з Європою і світом, білоруська авіакомпанія «Белавіа» залишилась без рейсів, тож Росія запропонувала їй літати в окупований Крим, і возити туди на відпочинок білорусів. Проте представники «Белавіа» відмовились здійснювати такі рейси, поки Крим не повернеться в Україну, або поки «світ офіційно не визнає його частиною Росії».
Ще одне питання, яке обговорили Путін і Лукашенко, теж стосується і України зокрема. Це питання про кооперацію Росії і Білорусі у військовій сфері і поставки Мінську сучасного російського озброєння. Виступаючи на зборах, присвячених зустрічі з російським президентом, Лукашенко зазначив, що в Сочі не обговорювалися питання про перекидання російських військ на постійній основі чи створення російських баз в Білорусі, проте якщо буде необхідність, то фактично за добу сюди будуть перекинуті потужні угрупування сил з Росії: - «… в течение суток (базы у нас, аэродромы и прочее определены) российские подразделения и войска будут переброшены в Беларусь», - цитує Лукашенка видання «СБ. Беларусь сегодня».
Немає жодних сумнівів, що Лукашенко тут сказав правду про досить короткі терміни перекидання російських військ в іншу державу. Дійсно, протягом кількох останніх років на території Білорусі щоосені проходять масштабні російсько-білоруські військові навчання під назвою «Захід». Для участі в маневрах сюди прибувають кілька тисяч російських військових і десятки ешелонів з бойовою і спеціальною технікою. Тож питання із зосередженням за короткий час в певному районі військ (південно-західна частина Білорусі, кордони з Україною і Польщею – авт.) Росія давно відпрацювала.
На території Білорусі на даний момент немає російських баз, є лише кілька військових об’єктів. Перебування іноземних вояків зі зброєю більше 60 днів тут не дозволяє білоруське законодавство. Проте є певні двосторонні білорусько-російські домовленості про створення навчальних центрів, один з яких розташовуватиметься саме в Гродненській області. Скільки на ньому має бути іноземних інструкторів, зокрема росіян – інформація закрита.
Крім того на початку весни 20021 року Лукашенко заявив, що Росія може використовувати білоруські аеродроми, на яких можуть базуватися російські бойові і транспортні літаки. Про аеродроми він згадав і цього разу, а також про військові «бази і прочеє» для російських військ. Що він мав на увазі під цією фразою – йтиметься далі.
Також білоруський лідер заявив про «поставки сучасного російського озброєння». За цими словами приховується певна інформація. Білорусь дійсно отримала останнім часом від Росії і отримає ще, чимало новітніх зразків озброєння. Серед них зенітні ракетні системи дальньої дії С-400 «Тріумф» і комплекси ППО ближньої дії «Панцир-С», сучасні російські радіолокаційні станції «Противник-Г» і «Восток». У планах Міністерства оборони Білорусі закупити у Росії чотири винищувачі Су-30СМ та чотири вертольоти Мі-35, також є контракти на поставку двох батальйонних комплектів БТР-82А. Вже введено в експлуатацію російський трасовий радіолокаційний комплекс «Сопка-2», на озброєння білоруським військовим надійшов модернізований автоматизований комплекс управління вогнем артилерійського дивізіону «Центурион», та ще ціла низка новітніх російських зразків, які є доволі дорогими.
Ось тут і прихована певна «лукавість»: під прикриттям інформації про поставки білоруській армії нового озброєння, Росія може перекинути сюди і власну техніку, та розміщувати її у визначених сховищах. Крім того, щороку для участі у навчаннях в Білорусь прибувають десятки військових ешелонів. Дуже важко проконтролювати, чи усі одиниці техніки повернулись, тому не виключено, що чимало російських бронемашин сьогодні десь приховані в білоруських лісах, маскуватись росіяни вміють…
Існує величезна вірогідність, що на території Білорусі російська армія створила систему сховищ і баз зберігання бойової техніки і озброєння для потужного угрупування сил. За необхідності сюди в найкоротші терміни буде перекинутий транспортними засобами особовий склад, який на цій техніці виконуватиме поставлені завдання.
Подібну стратегію блискавичного розгортання сил росіяни втілили в багатьох точках, де є їхні військові, і не лише на території Росії поблизу українських кордонів. Є подібні бази і сховища озброєння і техніки на окупованих українських територіях Донбасу і Криму, в Придністров’ї і Вірменії, в Абхазії і Південній Осетії, і навіть в інших регіонах світу, де Москва має геополітичні інтереси. Немає сумнівів, що і в Білорусі, де проходить західний кордон з країнами НАТО, Росія теж створила подібні бази для розгортання військ. Саме про них обмовився Лукашенко, розповідаючи про якісь «бази, аеродроми і прочєє»…
Подібними методами блискавичного нарощення сил і засобів на території Білорусі, Росія в жодному разі не порушує законодавства сусідньої країни. Білоруська влада теж «чиста» перед своїм народом, адже погоджується на присутність іноземних військових лише на короткі терміни (сучасні конфлікти в більшості нетривалі - авт.).
Крім того, Білорусь – це фактичний кордон з НАТО – Польщею і Литвою, а також майже 1100 кілометрів кордону з Україною. Це означає, що «час підскоку» для російської авіації з білоруських аеродромів дуже малий, тож суттєво зростає ефективність її дій. З’являється можливість застосування ракетних і реактивних систем.
А також варто особливо зважати, що частина білорусько-українського кордону проходить поліськими лісами, а одна з ділянок знаходиться в чорнобильській зоні, тож і охорона їх пов’язана з певними труднощами. Крім того від кордону у верхів’ях Київського моря і до центру столиці України Києва всього 120-130 кілометрів, а це означає, що звідти і Бессарабка і Печерські пагорби знаходяться в зоні досягнення не лише «Іскандерів», а й РСЗВ «Торнадо – С», а по Вишгороду цілком може прилетіти залп зі «Смерчів» чи «Ураганів». Щодо Чернігова, то він взагалі знаходиться лише за 50 кілометрів від білоруського села Кірава.