Якщо в деяких авторів борються з сучасністю, то наразі – проти реальности, яка її героям не цікава. Мабуть, так само, як і його читачам, для яких він добирає назви на зразок "Я бачу, вас цікавить пітьма". Наразі "Книга Еміля" Ілларіона Павлюка так само реалістично описує малореальні речі на зразок острова, куди потрапляє головний герой зі своєю мамою. Адже якщо зважити на те, що майже всі юні герої в літературі нагадують як не Маленького Лорда з норвезької трилогії, то принаймні Голдена Колфілда з роману Селінджера, то хіба в реалістичному світі вони живуть, а не у власних мріях з фантазіями? Точніше, на згаданому засніженому острові, куди наш герой переїздить з мамою, і де їм доводиться жити у школі.
Втім, цього разу герой ще й неабиякий дотепник і нагадує вічного трікстера з роману «Депеш Мод» Жадана, який дивувався, коли такий великий і товстий міліціонер Микола Іванович розповідав, що заліз в тумбочку, шукаючи там клей: "- І це ви ще буранів наших не бачили.. - директор схилився над столом і поглянув на Еміля. - Знаєш, що таке буран, братику? - Чий братику? - вкрадливо уточнив Еміль. Директор блимнув обома очима і кинув безпорадний погляд на маму. - Емілю! - насупилася вона". Хоч мама у романі теж непроста. "Вона почала поливати його з кухлика. - Ну, мамо! - запротестував Еміль. - Скажи хоча б, що таке "гіннунтагат"! - Емілю! - мама взяла його за плечі й зазирнула в очі. - По-перше, ми не вимовляємо це слово просто так. - А по-друге, я й сам знаю, - покірно закінчив Еміль замість неї. - Ти ніколи не розповідаєш! - Не розповідаю, бо не пам'ятаю. І взагалі. Не всі вірші щось означають. - Ти сама кажеш, що "Віщування" - не просто вірш! - Мало що я кажу. - Воно як закляття? Мама пхикнула. - Заклять не буває. - Тоді чому воно діє?"
Хай там як, але діло в романі доходить навіть до померлого кілька років тому брата, який телефонує якось вночі до школи і каже Емілю: "Допоможи мені повернутися!". Як гадаєте, допоможе?
Ілларіон Павлюк. Книга Еміля. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2025
Painting by John Philip Falter