Ми вже говорили, що не можна будувати стабільне майбутнє на словах і папері. Україна пробувала це багато разів і протягом століть. Реальність завжди повертається і бере своє: фундамент майбутнього нації має бути міцним, і він має бути РЕАЛЬНИМ.
У цій реальності Японія не має «мирного договору» з Росією. Чому? Реальність цього не дозволяє: Росія все ще окупує частину Японії, через десятиліття після останньої війни. Ви розумієте: ми не можемо написати на папері, словами, щось, що не існує в реальності. Ціною таких хитрощів є саме майбутнє. Хто, як не Україна, знає це?
Незалежно від маячних мрій Піггі-Краснова чи бажань його господаря, з точки зору здорового, раціонального розуміння реальності, для «договору» на даний момент немає жодної, ні однієї підстави в РЕАЛЬНОСТІ.
У цій, фактичної реальності все дуже просто: Путін не хоче миру. Росія не демонструє жодних ознак миру. Росія все ще перебуває в Україні.
Ця реальність унеможливлює його: незалежно від того, що робить або говорить Xло та його ганебні колаборанти (тупа дудка "особиста думка" - це в цирк) в Україні які вийшли на світло.
Змінювати реальність за допомогою слів на папері це неможливa, безглуздa і, як добре зрозуміла Україна: дуже ризикована справа.
Що ж тоді можливо? Щоб з'ясувати це, спочатку потрібно зрозуміти що є нагальною потребою диктаторського режиму, який напав на Україну, та його маріонеток?
В основі цього лежить визнання претензій на територію незалежних країн. Насправді це є основним елементом цього останнього, відчайдушного плану: якщо Росія отримає офіційне визнання своєї окупації, це дасть режиму все необхідне для збереження своєї влади:
- (Неіснуюча) «причина» його жорстокого і злочинного вторгнення
- Офіційне, а потім юридичне (Курильські острови, Кенігсберг) визнання цього.
- Підстави для вимоги скасування санкцій та «нормалізації» Росії
- Підстава вимагати повної амністії за жахливі, немислимі в цьому столітті, принаймні в Європі, злочини
- І підстава для майбутніх вторгнень та агресивних воєн проти сусідів.
Так: це реальність. Якщо ви думаєте, що я щось вигадав, просто прочитайте «план»: там все чорним по білому.
Це спостереження, очевидне і безпосереднє, миттєво дає нам зрозуміти, на що Україна не може, абсолютно і остаточно, погодитися: на будь-яку форму визнання окупації: навіть одного сантиметра суверенної території України.
Так: Україна може погодитися і прийняти повне і безумовне припинення вогню припинення вогню - навіть завтра. Насправді, звичайно, вже прийняла: у березні, більше півроку тому.
Але це не те, що зараз так відчайдушно потрібно злочинному режиму РоSSії. Він використовує останні засoби – включаючи відчайдушний вплив на свою маріонетку, щоб врятувати себе. І цілком очевидно, що він не може отримати те, що йому потрібно: бo це суперечило б майбутньому нації і знівелювало б усі досягнення та жертви. Hi: цього не можна зробити: межа чітка, дуже червона і дуже широка.
Це реальність, і з нею не можна сперечатися: злочинний режим Росії погодиться на перемир'я тільки тоді коли у нього не залишиться інших варіантів і він почне розпадатися. Не варто плутати: ми ще не в цій точці, і це одна з останніх відчайдушних спроб уникнути кінця, який наближається. Hе час вагатися та зволікати. Шлях до вирішення національного питання є прямим та ясним.