Художній музей у Харкові нещодавно розбомбив російський дрон. Це у них тепер тактика така, бо на фронті перемог нема, то хоч у мирному тилу нищити культурні пам’ятки. Гадають, що таким чином вони вплинуть на інтеліґенцію, яка повстане і піде штурмом на Київ, вимагати у президента миру з Росією на будь-яких умовах. Не повстане. Не піде. Тільки ще більш озлобиться на російських окупантів.
Художній музей у Харкові тепер стоїть законсервований. Я працював у ньому заступником директора (народне мистецтво). Тепер ніде, тільки писати про це. Про що? Ну хоч би про ту саму законсервовану пам'ять, яка і про народ, і про мистецтво, і про що завгодно, тільки не про війну, про яку ви і так прочитаєте деінде.
Отже, згадалося, як уранці йдемо з моїм старшим братом. Зрозуміло, не на роботу.
З того боку вулиці нас помічає наша похмура директорка.
– Який парфюм! – кричить до неї брат крізь людську юрбу і трамвайний гомін, ґалянтно вимахуючи в повітрі рукою.
Директорка усміхається, іде далі.
Ми також. Ясна річ, не на роботу.
До речі, у вас теж спекотно? Консервована спека…