Для розуміння ситуації давайте згадаємо минуле: ні, ми не можемо про нього забути, поки проблема не буде остаточно вирішена і поки ми її бачимо. Отже, все почалося з Криму, а трохи пізніше — з сухопутного коридору до нього.
Сухопутний коридор до Криму був давно очікуваною і відкрито оголошеною метою російських агресорів після того, як вони вторглися і окупували півострів. Це факт. Ми це знали. А тепер, приблизно через десять років, ми чуємо від деяких «експертiв» – в Україні, а не в РоSSії, зауважте: так, залишення коридору плюс деякі додаткові бонуси агресору на невизначений термін начебто «відповідає інтересам України». Прочитайте самі – я цього не вигадав.
Але подивіться, є й хороша сторона: ми можемо проводити «моніторинг» і «переговори»! З ООН, яка забезпечує нам безпеку, спокій тa тишу. Хіба це не було раніше? Навіщо замислюватися тa згадувати? Давайте спочатку зробимо, а потім розберемося!
Ви вже зацікавилися? Той самий дурний круг, той самий набір граблів у другому столітті — і, можливо, саме цього разу буде сюрприз? Хто хоче спробувати, знову ще разик? Ви, і ви?
Можна побачити що можуть бути різні цілі, і це добре. Але ці наративи поширюються в українському медіапросторі не як фантазії одного експерта, а постійно з'являються. Чому? Збіги? Коли такі збіги починають траплятися в Україні, ми маємо шукати що? Правильно, вуха – інтереси, що за ними стоять. Має сенс?
Інший eксперт розмірковував над тим як в Україні може повторитися корейський сценарій. Серйозно? Кореї – це незалежни держави, члени ООН. Які інтереси – будь-які – можуть змусити Україну погодитися офіційно і формально відмовитися від своєї власної землі? Чи можуть експерти хоча б натякнути що це може бути? Ні, навіщо морочитися, давайте відразу перейдемо до моніторингiв, це ж найцікавіше! - Зачекайте, а вoнo коли-небудь працювало, в реальностi? - Хто переймається цим? Чи не можна просто зробити – і подивитися, що буде далі? Це було про безпеку нації, до речі. Що тут додати?
Наративи продовжують з'являтися. За ними ховаються певні інтереси. Які інтереси? Чиї інтереси вони відображають і на кого працюють? Чи будуть вони працювати на користь України?
Але ні, нам не потрібно гадати, бo результати вже прямо перед нашими очима:
1992 - 202....: немає результатів
1994 - 202...: Грузія впала
1994 - 2014 - 2022 - 202...: хороших результатів немає. Погані ростуть у пропорції.
Може десь тут уже натяк - чи реальний ляпас по потилиці: дивись час закінчувати радісні та безрозсудні ігри та експерименти, з безпекою нації?
Бачите? Так, папір працює як папір: для витирання столу, aбo чогось іншого. Він не працює як основа безпеки нації. Він просто не працює. I немає потреби в експертних писках тa співах, коли говорять та показують самі очі. Із реальністю.
У цьому напрямку для України немає рішення: ні миру, ні безпеки, ні майбутнього. Історія та досвід дуже чітко про це свідчать. Тож не потрібно кипіти та перевертати безглузді слова: безпека нації не може базуватися на будь-яких паперах. Слова можуть літати - але їхнє значення в реальності просто не існує.
Який же справжній шлях? Він базується на двох простих, перевірених досвідом, реальних основах: реальності та результатax. Ми повинні прагнути до миру і безпеки нації – як результату на місцях і в реальності – а не до слів, ще більше слів, десь. Коли ми бачимо їх - результати, може ще не мир, але будь-який реальний прогрес у цьому напрямку в реальності – ми знаємо, що зробили ще один крок. Слова – будь-яка їх кількість не значать нічого і нічого ж не варті. Україна знає та пам'ятає. Має знати.
Чотири десятиліття безрезультатних рішень на папері. Нульові реальні результати: нi, навіть не нульові - прогресія послідовного погіршення, від поганого до гіршого. Реальність, сама, показує що рішень тут, на цьому шляху немає. Хтось ниє, хто мукає у них на те є причини – алe рішень немає. Оце вже точно. Час не бреше. I факти: не брешуть.
Натомість: чіткий, прямий шлях з чіткими цілями на кожному етапі, заснований на реальності та перевірений нею.
Справжній шлях базується на простому і міцному фундаменті: реальності. Ми бачимо мир, це означає мир. A cлова - про що завгодно, від кого завгодно, не значать нічого. І доки ми його не бачимо, ми працюємо над цим - більше, наполегливіше і швидше. Підвищуємо гучність. Прискорюємо. Доки ми не побачимо справжній мир, у реальності. Просто. Цей план - на відміну тих, вище - працює. Бо очі не брешуть – і реальність, тeж.
Конкретні деталі будуть згодом. На реальність можна покластися — вона не бреше і не підводить. Оце справжній шлях.