Прагнучи легітимізувати свої міжнародні злочини, РФ перетворила український Крим і Донбас на території гуманітарної катастрофи, залякуючи, переслідуючи і позбавляючи будь-яких прав тих, хто виступає проти російської агресії. Своїми агресивними діями проти суверенітету і територіальної цілісності України Путінський режим підриває основоположні принципи міжнародного права, на яких базуються сучасні міжнародні відносини, світова безпека і стабільність. Водночас, Україна і сьогодні користується повною підтримкою з боку міжнародного співтовариства.
Розпочавши збройну агресію проти України, РФ порушила низку фундаментальних норм, принципів міжнародного права, а також двосторонні та багатосторонні договори та угоди. Зокрема, мова йде про принципи та норми, що містяться у Статуті ООН 1945 року, Гельсінському Заключному акті 1975 року, Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин між державами відповідно до Статуту ООН 1970 року, Декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав 1965 року, Будапештському меморандумі, Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року, Договорі між Україною і РФ про українсько-російський державний кордон від 2003 року та інших. РФ знехтувала нормами міжнародного права ще до війни з Україною.
РФ продовжує вчиняти різноманітні злочини проти України, тому що світова санкційна політика щодо агресора м'яка. Ця відповідальність нікчемна у порівнянні з найтяжчими військовими злочинами, які РФ вчинила проти України та її громадян. Санкції, які міжнародне співтовариство застосувало щодо Росії після анексії Криму і подальшого агресивного військового вторгнення на Донбасі, є свого роду «символічними».
Під час анексії Криму, котру відкрито тепер визнають і котрою вихваляються в Кремлі, Путін так само запевняв, що РФ до цього не має ніякого стосунку. Це дуже багато говорить про довіру до слів, котрі лунають з Москви. Також не варто забувати про російські троле- та ботоферми, котрі всіляко намагаються вплинути на ситуацію в Україні. РФ вже не перший рік намагається довести світові, що Україна – держава, котра не відбулася. Мовляв, її поява на карті світу – геополітичне непорозуміння, пов’язане із розпадом СРСР. Ця теза також стала одним із виправдань Кремля, чому було здійснено анексію Криму.
Російська пропаганда постійно намагається зобразити Україну як державу, котру поглинули корупція, хаос та беззаконня, що влада нездатна до контролю, що вона ненадійний партнер. Тому їй не можна довіряти, з нею не варто мати справи, й взагалі – слід віддати Україну Росії на “перевиховання”.
Україні необхідно відстоювати свої позиції на рівні міжнародного права. По-перше, це в цілому відображає стратегію держави повідношенню до держави-агресора. По-друге, перетворюється на важіль у політичній боротьбі. Такі процеси та рішення важливі, в першу чергу, для різних міжнародних майданчиків. Для Ради безпеки ООН, для Генеральної Асамблеї ООН, де обговорюються стратегічні світові питання, зокрема, питання миру та безпеки. Таким чином, підкріплюється питання санкцій, міждержавного тиску на агресора. В іншому випадку, не зможемо очікувати на підтримку від партнерів. Необхідно позбавити РФ впливу, дати відсіч та поставити на місце – і ситуація покращиться.